Так і є. Війна триває вже майже два місяці, а ми досі не побачили, не прочитали жодного коментаря від президента клубу, від головного тренера, гравців головної команди у офіційних джерелах клубу (Ютуб, офіційний сат, ФБ сторінка, Інстаграм).
І про що говорити? Пишатись особливо немає чим.
Наприклад, вінницький «Яско» провів благодійний товариський матч з переселенцями, також гравці цієї команди неодноразово були помічені у волонтерській діяльності. Благодійні матчі грали «Колос» Мізяківські Хутори і «Олімпік» Вороновиця. (Зібрано 3900 грн), «Град», «Фенікс» Селище, «Стратегія. Молодь» (Зібрано 4500 грн). Та інші команди… З переселенцями грали і вболівальниики. А з ким зіграла «Нива», не підкажете?
Наприклад, «Шахтар» і «Динамо» проводять серію благодійних товариських ігор з європейськими клубами за-для привернення світової уваги до війни в Україні і підтримки вимушених переселенців.
А де «Нива»? А-а, ну, да… теж у Європі.
Наприклад, у Винниках відбувся дводенний благодійний футбольний турнір «Кубок допомоги Україні», в якому приймали участь «Колос», «Рух», ПФК «Львів», «Верес», юнацька збірна України. У турнірі прийняли участь багато відомих гравців – Кожанов, Трубін, Мудрик, Бондаренко, Шевчук, Федецький, Кополовець та інші… А де наші вінницькі гравці?
Наприклад, 14 гравців «Прикарпаття» вступили до лав ЗСУ. Честь і пошана їм! А у чому честь «Ниви»?
Наприклад, тренери «Лівого Берега» пів керівництвом президента Миколи Лавренка навіть під час війни власноруч допомогають будувати стадіон команди. А де наш президент? А де наші тренери?
Наприклад, у багатостраждальному Чернігіві розпочали розбирати завали після обстрілів стадіона рашистськими військами і навіть вже зіграли матч! А де наше будівництво тренувальної бази?
Для більшості вболівальників дуже неприємно те, що «Нива», як команда, залишилась осторонь усіх процесів підтримки армії. Ну, крім зборів коштів серед вболівальників. Також, ми бачили, що Віталій Гемега продав на аукціоні футболку Ярмоленка за 10000 грн і перерахував кошти на благодійні цілі, ми бачили, як Брижчук і Георгієв виходили з прапором України на площу одного з європейських міст. Інші гравці, сподіваємось, перераховують частину свого заробітку у спокійних європейських країнах на потреби армії. Але, чи достатньо буде цього після війни, відповідаюи на запитання вболівальників «А де ти був, коли…?» І у кожного з вболівальників буде своє власне продовження речення, обєднанного словом «війна»?
За інформацією спортивного директора Олексія Свіріди, який, до його честі, єдиний, хто проявляє себе у інформаційному просторі, дехто з гравців все ж повернувся в Україну після турецьких зборів і займається волонтерською діяльністю. Але хто ці герої, інформації немає. Хто знає прізвища – пишіть на «Гостьовій» сайту niva.vn.ua
Якщо це правда, саме ці люди достойні скласти основу майбутньої «Ниви», яка має бути патріотичною, єдиною і сміливою.
А поки що приходять лише повідомлення про чергові працевлаштування екс-нивівців.
Владислав Гавриленко тепер у MFK Vranov U19 (Словакія)
А Вадим Новіков тепер гравець Blekitni (Польща)
Інші тут:
Максим Гурідов – JKS 1909 Jaroslaw (Польща)
Ігор Маляренко – JKS 1909 Jaroslaw (Польща)
Максим Зеленевич – GKS Przodkowo (Польща)
Володимир Кучер – GKS Przodkowo (Польща)
Едуард Сербул – Mamry Gizycko (Польща)
Дмитро Бондар – ФК Нептунас Клайпеда (Литва)
Андрій Карвацький – FK Ekranas (Литва)
Дмитро Петрик – Wólczanka Wólka Pelkinska (Польща)
Артур Загорулько – «Зета» (Чорногорія)
IP
Niva.vn.ua