30 вересня «Нива» проведе матч 10 туру проти київського «Локомотиву». Це буде третя поспіль домашня гра вінничан. Попередні дві склалися для «Ниви» негативно – поразка від «Карпат-2» з рахунком 1:4, а потім нічия з «Тростянцем» 1:1. «Локомотив» останні два тура провів, програвши на виїзді «Скалі-1911» 1:4, а потім перегравши «ВАСТ» 2:1 завдяки трішки дивному пенальті на 91 хвилині гри, причому з другої спроби. Це перша перемога киян у чемпіонаті. Але вона не врятувала головного тренера «Локомотиву» Руслана Уманця від звільнення. Він працював з клубом всього два місяці, але результати клубу не влаштували керівництво і воно вдалося до радикальних дій. Отже, напередодні гри з вінничанами суперник залишився без головного тренера. І це зрозуміле рішення адже у активі киян всього чотири очки, відповідно одна перемога, нічия і сім поразок з різницею голів 6 – 22.
Можна багато писати про проблеми зі складом у «Ниви», що «футбол непередбачуваний», «мяч круглий», але будь який інший результат, крім перемоги «Ниви», вболівальники не зрозуміють.
Як ми писалі раніше, історично «Локомотив» Київ є «прадідом» вінницької «Ниви», адже у 20-30 роки минулого сторіччя “Локомотив” був відомий під назвою “Желдор” і був на лідируючих позиціях у Києві, але з появою “Динамо” Київ поступово відійшов на другий план, а потім і взагалі був розформований. Але стараннями керівника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса відроджений, отримавши статус команди майстрів і був допущений до змагань СРСР в класі “Б” (аналог першої ліги).
Формуванням колективу зайнялись легендарні футболісти київського “Динамо” Антон Ідзковський і Констянтин Щегоцький, але Федерація футболу УРСР несподівано прийняла рішення, що в Києві і без того достатньо клубів, а тому у “Локомотива” було два варіанти: або перебиратися в інше місто, або позбутись статуса команди майстрів. Кривонос – славетний стахановець, депутат Верховної Ради СРСР, який балотувався від Вінниччини, – довго не думав і обрав Вінницю. Благо – місто розташовано неподалік Києва і відносилось до тієї ж самої Південно-Західної залізниці.
В місті над Бугом великого футболу не було, не дивлячись на те, що знайомство з цією грою у одного з найбільших центрів Подільської губернії відбулось ще в 1910-1911 роках, а збірна Вінниці приймала участь в I Всеукраїнської Спартакіаді (1923) і зайняла четверте місце у першості УРСР (1932). По великому рахунку, вінницькі команди були аматорськими і могли похвалитися лише виступами в республіканських або відомчих змаганнях.
Поява “Локомотива”, який повністю складався з приїжджих гравців і тренерів, спочатку сприймалась із насторогою, але команда примусила швидко полюбити себе. Ідзковський до Вінниці не доїхав по сімейним обставинам, а по закінчені першого кола через аналогічні обставини попрощався і Щегоцький, який перепоручив колектив своєму асистенту Віктору Жиліну – в минулому ще одному динамівцю.
Ось така історія, яка, на диво, має продовження через 65 років після народження головної професійної команди Вінниці.
ІР
niva.vn.ua