Минуло три місяці війни. Продовжуємо моніторити події, щоб потім нічого не забулося, не було втрачено.
Футбольне життя зупинилось 24 лютого відразу після того, як перша балістична рашистська ракета перетнула кордон з Україною. Але зупинка футбольного життя ніщо порівняно з обірваним життям десятків тисяч українців.
Не грається спокійно в футбол, не вболівається, не пишеться про футбол, доки гинуть наші. НАШІ УКРАЇНЦІ, серед яких є і безліч вболівальників і футболістів. Наприклад, пришла новина про те, що екс-гравець «Ниви» воротар Павло Асаула також захищає країну у лавах ЗСУ. Честь і хвала. А скільки тих, про кого ми не знаємо? Честь і хвала тим, хто не втік, не залишився за кордоном, хто захищає країну у ЗСУ, теробороні, хто волонтерить, допомагає грішми на благодійні цілі, грає благодійні матчі, веде інформаційну боротьбу, працює на економіку країни. Кожна людина, яка є в країні, важлива! Кожна дія на користь країни – це крок до загальної перемоги!
На цьому фоні зявились деякі уточнюючі подробиці стосовно турецького вояжу «Ниви». Як виявилось, Вішталюк, Трофименко і Ларкіна взагалі не їздили в Туреччину. А повернулись лише троє – Остапенко, Войцеховський і Колос. Інші залишились за кордоном. Про тренерів клубу Леонова і Старостяка взагалі нічого не відомо – де вони, яка у них позиція стосовно війни. Більшість гравців влаштувались у різних слабких лігах Східної Європи. Але про приблизно половину складу нічого не відомо. Можливо, хтось з гравців повернувся на Батьківщину. Справедливості заради, слід відзначити деяку активність представників клубу на благодійному напрямку. Наприклад, вболівальникам було запропоновано прийняти участь в аукціоні, на якому було виставлено лот – унікальну футболку «Ниви» з надписом «Ми є.Були. І будем ми! Й вітчизна наша з нами!». Її було продано вболівальнику Роману за 14000 грн, які було передано на потреби ЗСУ. Також клубом було організовано доставку з Європи певної кількості благодійної допомоги, яку було відправлено у «гарячі» регіони України.
Більше новин про «Ниву» немає. І це зрозуміло – де факто клубу немає. У ігровому плані честь «Ниви» захищають юні футболісти з молодіжної команди, які залишились у Вінниці, кожного дня відчувають на собі подих війни, чують сирени, гул військових літаків …і грають у благодійних турнірах. Мабуть, саме на цих хлопців і слід сподіватись в майбутньому, коли війна скінчиться. Хто, як не вони?
Ну і останнє. Не дограний чемпіонат офіційно завершився. «Нива» залишилась на восьмому місці. Але яке то має значення?
IP
niva.vn.ua