Історія

Історія головної вінницької команди

В цьому році вінницькій команді майстрів, яка нині виступає в другій лізі чемпіонату України під назвою “Нива”, виповнилося 65 років.

 
Саме дебютный матч “Локомотива” со станиславським “Спартаком”, який відбувся 16 квітня 1958 року в Вінниці на стадіоні Центрального парку культури і відпочинку (гра завершилась перемогою господарів 2:1), прийнято вважати відправною точкою в історії клубу. Хоча насправді у “Локомотива” коріння більш давнє, і взагалі, в Вінниці ця команда опинилась завдяки випадковості.

 

В кінці 1957 року стало відомо, що київський “Локомотив” (в 20-30 роки він був відомий під назвою “Желдор” і задавав тон у міських змаганнях, неодноразово ставав чемпионом, але з появою “Динамо” втратив своє лідерство і у підсумку був розформований) стараннями керівника Південно-Західної залізниці Петра Кривоноса відроджений, отримавши статус команди майстрів і був допущений до змагань СРСР в класі “Б” (аналог першої ліги).

 

Формуванням колективу зайнялись легендарні футболісти київського  “Динамо” Антон Ідзковський і Констянтин Щегоцький, але Федерація футболу УРСР несподівано прийняла рішення, що в Києві і без того достатньо клубів, а тому у “Локомотива” було два варіанти: або перебиратися в інше місто, або позбутись статуса команди майстрів. Кривонос – славетний стахановець, депутат Верховної Ради СРСР, який балотувався від Вінниччини, – довго не думав і обрав Вінницю. Благо – місто розташовано неподалік Києва і відносилось до тієї ж самої Південно-Західної залізниці.

 

В місті над Бугом великого футболу не було, не дивлячись на те, що знайомство з цією грою у одного з найбільших центрів Подільської губернії відбулось ще в 1910-1911 роках, а збірна Вінниці приймала участь в I Всеукраїнської Спартакіаді (1923) і зайняла четверте місце у першості УРСР (1932). По великому рахунку, вінницькі команди були аматорськими і могли похвалитися лише виступами в республіканських або відомчих змаганнях.
Поява “Локомотива”, який повністю складався з приїжджих гравців і тренерів, спочатку було зустрінено з насторогою, але команда примусила швидко полюбити себе. Ідзковський до Вінниці не доїхав по сімейним обставинам, а по закінчені першого кола через аналогічні обставини попрощався і Щегоцький, який перепоручив колектив своєму асистенту Віктору Жиліну – в минулому ще одному динамівцю.

Вибір виявився вірним. Жилин проявив себе талановитим тренером і селекціонером, якому легше було вести перемовини з футболістами, маючи за спиною фаната і мецената Кривоноса. Гравці першого складу – В.Трояновський, О.Олександров, А.Молотай, Є.Котельников, В.Юн Чен-Ян, Є.Снітко, Б.Липський, М.Петров, А.Коновалов, В.Ковилін та інші. Вісім сезонів вінничани виступали в класі “Б” (1958-64, 1970 р.), стабільно займаючи лідерські позиції. В зональных групах “Локомотив” двічі займав перші місця (1959, 1963 р.), чотири рази – другі (1960, 1961, 1964, 1970 р.) а також двічі – треті (1958, 1962 р.). Кількість проведених ігор в класі “Б” всього проведено 280 матчів: 156 перемог, 74 нічиїх, 50 поразок, різниця м’ячів 435-221. Кращий бомбардир команди в класі  “Б” – Михайло Петров, який забив у ворота суперників 37 м’ячів. Більше всіх провів матчів за “Локомотив” в класі “Б” Віктор Юн Чен-Ян – 223. В 1964 році за підсумками фінальних ігор вінничани завоювали звання чемпіонів України і одержали право виступати в класі “А” (друга група), де провели пять сезонів – з 1965 по 1969 р. Кращий показник – 4-е місце (1966 р.). В другій групі класу “А” вінницький колектив провів рівно 200 ігор (60 перемог, 80 нічиїх, 60 поразок, різниця голів 203-193), кращий голеадор команди – Євгеній Снітко – 36 голів, він зіграв і найбільшу кількість ігор – 175.

З 1971 року футболісти “Локомотива” – “Ниви” – постійні учасники чемпіонатів СРСР серед команд другої ліги. Найвищий успіх команди – перемога в турнірі 1984 року і титул чемпіонів України (тренував тоді команду Юхим Школьников). В 1981 і 1985 роках “Нива” зайняла другі місця, в 1983 році – третє. За 19 років виступів в 2-й лізі команда провела 840 ігор: 343 перемоги, 241 нічия, 256 поразка, різниця м’ячів 1010-770. Кращі бомбардири команди – Павло Касанов і Сергій Шевченко, на рахунку яких по 127 забитых голів. Абсолютний рекордсмен вінницької команди по кількісті ігор – Павло Касанов, який провів 513 матчів. Два сезони (1990-91 р.) “Нива” виступала в буферній (західній) зоні другої ліги, де двічі зайняла 5 місце. В цей період команда провела 84 зустрічі: +38=23-23, м’ячі 110:69. Більше всіх м’ячів в цьому турнірі забив Сергій Шубін – 25, а Едуард Акбаров провів більше всіх матчів – 76.

 

В вищій Лізі вінничани все ж пограли, але вже після здобуття Україною незалежності. А кубкові досягнення середини 80-х, коли “Нива” (так команда називалася з 1979 року) перемагала елітні “Ростсельмаш”, СКА (Ростов-на-Дону) і “Металіст”, закінчилась в 1996-м виходом в финал і, не дивлячись на поразку від київського “Динамо” – 0:2, завоювали путівку в Кубок кубків.
Європейська епопея подолянам не вдалась (естонський “Садам” пройти вийшло, швейцарський “Сьон” – ні) і стала… початком падіння команди. Вінницький клуб опинився в першій лізі, спробував повернутися в еліту, потім пережив ще два перейменування (від “Ниви” до ФК “Вінниця” і назад), а літом 2005-го і взагалі розвалився і дуже важко відродився, пограв в 2006-м в аматорській лізі.

 

Наступна вершина була взята в 2010 році, коли підопічні головного тренера винницької “Ниви” Олега Федорчука в фінальному матчі Кубку Ліги одержали вражаючу перемогу над командою “Горняк-Спорт” і таким чином вписали ще одну славну сторінку в свою історію, став першим і єдиним володарем Кубка Ліги.

 

В тому самому 2010 році “Нива” зайняла друге місце в групі “А” другої ліги і була вимушена провести перехідний матч за вихід в першу лігу з командою “Кремінь” Кременчуг. Вінничани достойно впорались с завданням, обіграли суперника з рахунком 2:0 і вийшли в першу лігу, де зіграли дуже достойно, одержав в началі сезону пять перемог поспіль. Нажаль, рік по тому у команди розпочались проблеми з фінансуванням і вона знялась зі змагань.

 

Кілька років Вінниця залишалась без професійної команди. Але в 2015 році, завдяки старанням і організаторським властивостям Вадима Кудіярова, “Нива” відродилась. Була створена ініціативна група “Відродження професійного футболу”, в яку увійшли небайдужі люди, яких очолив Василь Васильович Вовк. “Нива” відродилась і стартувала з аматорського рівня. Спочатку це був чемпіонат області, потім чемпіонат аматорів і, нарешті, підсумок зусиль – атестація і заявка в другу лігу. Відразу ж президентом клубу було поставлено завдання на сезон – Вихід в першу лігу. Однак, вирішити цю задачу ні за перший, ні за другий, ні за третій сезон не вдалось. Більше того, після першого кола сезону 2020-21 р. “Нива” скотилась на саме дно турнірної таблиці, у клуба розпочались проблеми з фінансуванням і, у решті решт, наприкінці 2020 року президент “Ниви” Вадим Кудіяров склав свої повноваження, запропонувавши очолити клуб гравцю “Ниви” Артуру Загорульку, який погодився на цю пропозицію і вже на самому початку 2021 року розпочалась нова ера в історії вінницької “Ниви” – клуб отримав стабільне фінансування, тренерський штаб очолив легендарний воротар вінничан – Володимир Циткін, який залучив до лав команди досвідчених вінницьких гравців, після чого команда стала підійматись у турнірній таблиці. Але восени 2021 року команда провела невдалий відрізок чемпіонату і Володимира Циткіна було звільнено за згодою сторін. На початку 2022 року головну вінницьку команду очолив Ігор Леонов, його помічником став Михайло Старостяк, до складу команди було залучено кілька досвідчених гравців, команда вперше за багато років полетіла на тренувальні збори у Туреччину, але не встигла зіграти жодної гри… Розпочалась війна. Команда не повернулась зі зборів. Майже уся “Нива” залишилась у Європі. Тренер Вішталюк, адміністратор Трофименко, масажист Ларкіна не поїхали в Туреччину, повернулись лише тренери Остапенко і Колос. Решта гравців і тренерів, а також президент клубу залишилась закордоном… Минуло кілька місяців війни і “Нива” вчергове відродилась після заяви президента клубу про продовження життєдіяльності клубу. Отже, Олегом Остапенком було зібрано нову команду, основою якої  стали Артур Загорулько, Олександр Борячук, Іван Петрук а також 17-19 річні юнаки з клубної футбольної школи. Але вже незабаром до них приєднались і більш досвідчені партнери по команді – Кольцов, Попович, Орнат, Страшкевич та інші і команда вже стала одним з претендентів на підвищення у класі, але і на цей раз вирішити питання з виходом у першу лігу не вдалося. У сезоні 2023\24 років команду очолив Юрій Ярошенко, який спробує підкорити вершину другої ліги.

 

За багато років вінницький досвід отримали гравці збірної СРСР Стефан Решко, Василь Рац, Іван Вишневський, Вадим Тищенко, а також футболісти збірної України – Сергій Попов, Віталій Косовський, Олег Надуда, Сергій Нагорняк, Олександр Горшков. А також інших видатних виконавців, завдяки яким вінницький футбол отримав визнання, – так багато, що один лише перелік складе ще стільки саме місця, як і увесь цей матеріал.

 

Окремо хотілося б відмітити тренерів, які внесли свою частку у розвиток вінницького клубу і в міру своїх сил працювали на його славу після Жиліна, – Йосиф Ліфшиц, Микола Кузнєцов, Абрам Лєрман, Юрій Аванесов, Іван Терлецький, Єфим Школьников, Олександр Томах, Вячеслав Грозний, Сергій Морозов, Олександр Іщєнко, Ігор Яворський, Володимир Бессонов, Олег Федорчук, Володимир Циткін.

 

Інформація від Андрія Кудирко (газета “Команд”) , а також від Ігоря Пущала (niva.vn.ua) 

×
×

Кошик

Close Panel